Уремія

Уремія – це клінічний синдром, розвивається у хворих з порушенням азотовидільної функції нирок – це кінцева стадія хронічної ниркової недостатності, коли в крові накопичується багато сечовини, креатиніну, залишкового азоту, настає інтоксикація.

Симптоми уремії

Кінцева стадія уремії – уремічна кома. Виникає порушення дихання (дихання Чейн-Стокса), періоди різкої загальмованості змінюються періодами гальмування – галюцинації, марення. З рота різкий уренозний або аміачний запах. На сухій шкірі білуватий наліт з кристаликів сечовини, АТ високе, в крові анемія, лейкоцитоз.

Інші хвороби, які викликають уремию: хронічний пієлонефрит, судинні ураження нирок, діабетична нефропатія.

Профілактика уремії

Діагностика та лікування гострого гломерулонефриту, виявлення змін в аналізах сечі при хорошому самопочутті хворого.

 Лікування хронічного гломерулонефриту і хронічної ниркової недостатності.

Радикальне лікування неможливо, так як процес аутоімуний поза загостренням, в більшості випадків показана нефропротекція.

Захист нирок. Тривале перебування в ліжку, протипоказане фізичне навантаження, уникнення переохолоджень, робота в сухому теплому приміщенні, бажано сидячи.

Дієта:

обмеження солі до 2-3 грамів на добу, білка, їжа багата вітамінами.

Санація вогнищ хронічної інфекції. У важких випадках глюкокортикостероїди (дексаметазон, гідрокортизон), цитостатики (меркаптопурин, азатіоприн, циклофосфан), курантил. Санаторно-курортне лікування в сухому жаркому кліматі.

 Лікування в період загострення: госпіталізація. Погіршення в аналізі сечі слід розглядати як загострення. Лікування в період загострення таке ж, як і при гострому гломерулонефриті. Протипоказання для лікування глюкокортикостероїдами: виразка шлунка, цукровий діабет, ниркова недостатність, перші 15 тижнів вагітності, хронічний гломерулонефрит з дуже високою гіпертонією.